}

Essay

2025-06-18

Коли Сеул став трохи ближчим

  • liubavam 2025-06-18
  • 34
    1
У корейському метро майже повна тиша. Люди дивляться в телефони, у навушниках музика чи лекції. Усі поспішають, і ніхто нікого не помічає. З перших днів у Кореї я часто відчувала себе самотньою. Було складно звикнути до нового ритму, нової мови, відстані від дому. Іноді хотілося просто почути рідне слово чи побачити теплу усмішку.
Одного разу я побачила хлопця з білою тростиною. Він стояв на переході, розгублено обертався, а його голосовий помічник повторював якісь неправильні вказівки. Більшість людей проходили повз, не зводячи очей від екранів. Я зупинилась і запитала, чи йому не важко. Він кивнув, і я показала, куди йти.
Перед тим як ми розійшлися, він раптом сказав: "У мене колись був друг однокласник з України. Він був дуже добрим." І ці слова несподівано зігріли мені серце. У чужому місті я раптом відчула щось близьке.
Мені здається, саме такі моменти і є справжньою Кореєю. Не лише швидкістю, технологіями чи порядком, а здатністю зупинитися і побачити людину поруч. Навіть у самотності можна знайти тепло, якщо підняти очі від екрана. ????????????????
  • 공유링크 복사
  • 이전글CHUYẾN TAXI KHÔNG CÓ TIỀN, NHƯNG CÓ TÌNH NGƯỜI2025.06.19
  • 다음글Lan tỏa yêu thương, nhận nhân duyên tốt2025.06.18

    • 댓글목록

    profile_image
    김형곤 　오래 전

    한국을 "속도, 기술, 질서 뿐만 아니라, 멈춰 서서 옆에 있는 사람을 볼 수 있는 나라"로 느끼셨다니 기분이 좋아지네요.
    앞으로도 다양한 에피소드를 '글로벌토크'에 남겨주세요.
    한국에서 생활하는 다양한 나라 사람들과 소통할 수 있을거에요.^^

    2025-06-20 14:55